​

          Цільові працеохоронні заходи й засоби різноманітної масштабності застосовувалися за всіх цивілізацій, усіх суспільних устроїв. Мали вони, висловлюючись по-сучасному, галузеву орієнтацію.

          З розвитком регуляторного управління безпекою праці відбувся перехід від галузевого регулювання до створення об’єднаної нормативної бази, призначеної охопити всі галузі й працівників. В Україні такий процес завершився 1992 року ухваленням Закону  «Про охорону праці».

          Належний стан охорони праці – це в ідеалі, коли нема травматизму, всіляких захворювань, аварійності. Життя й людська природа свідчать, що такий ідеал зазвичай недосяжний. Для того, щоб звести до мінімуму вказані негативи, розроблюються і вживаються різноманітні заходи і засоби. Через них здійснюється так зване управління охороною праці.

         Що значить управляти охороною праці?  Під управлінням охороною праці можна розуміти сукупність аналітичних, організаційних, науково-технічних оперативних і тривалих заходів з додержанням вимог законодавства, поліпшення умов і стану охорони праці. Взаємозв’язок, а подеколи й взаємозалежність цих заходів спонукали до  об’єднання їх як складових загального праце охоронного процесу, тобто до системності.

        Ідея про системне управління безпекою виникла від початку 50-х років, коли управління величезним виробництвом потребувало підвищеної безпеки, зокрема, в зв’язку з виробництвом атомної бомби й міжконтинентальних ракет. Доволі швидко ці проблеми переформульовано як проблеми якості продукції, оскільки неможливо забезпечити якість без безпеки, зокрема, без найвищого організаційного рівня й додержання дисципліни – виробничої, технологічної, трудової.

       Реалістичний аналіз причин виробничого травматизму та професійної захворюваності привів до висновку щодо безперспективності 100%-го регулювання безпеки праці нормативно-правовими актами з охорони праці та до потреби відходу від концепції 100%-ї безпеки виробництва (іншими словами «нуль-концепції). Очевидним було існування виробничої небезпеки, як потенційного джерела загрози життю й здоров’ю працівників.

       У 70-х роках постало питання про визначення прийнятних (допустимих) ризиків та їхнього регулювання (управління ризиками). Розпочалося розроблення та впровадження ризикоорієнтованого підходу (далі РОП) в управлінні охороною праці. Це знайшло відображення в рекомендаціях із застосування РОП у СУОП.

       Ризик – кількісна (відносна або абсолютна) величина ідентифікованої небезпеки.

      У чому, загалом,полягає управління охороною праці?

      Якщо звести управління охороною праці до функціонування СУОП, то її основне завдання – забезпечити:

• професійний добір працівників до виконання робіт підвищеної небезпеки;

• навчати й пропагувати знання з охорони праці;

• безпечний стан устаткування;

• безпеку технологічних процесів;

• безпечний стан будівель і споруд;

• санітарно-гігієнічні умови праці;

• засобами індивідуального захисту;

• оптимальні режими праці та відпочинку;

• лікувально-профілактичне обслуговування працівників

• санітарно-побутове обслуговування.

​

        Особливості управління охороною праці із застосуванням ризикоорієнтованого підходу.

РОП застосовується задля виявлення та опису джерел небезпек завдання шкоди здоров’ю працівників під час виконання ними робіт, їхнього оцінювання, вивчення можливостей їхнього усунення чи доведення до прийнятного рівня.

      Ідентифікують небезпеки й оцінюють ризики поетапно, а саме:

• визначають джерело та ідентифікують небезпеку на робочих місцях;

• оцінюють ризики й визначають їх прийнятність;

• складають реєстри небезпек і ризиків на робочому місці, в структурному підрозділі, у навчальному закладі;

• управляють ризиками: розробляють заходи з управління та аналізують ужиті заходи.

        Проводячи перелічені процедури, ураховують:

• ситуації,події, комбінації обставин, що призвели чи можуть призвести до травмування або захворювання;

• причини травмувань або захворювань під час виконання робіт;

• відомості про попередні травмування, захворювання, аварії, інциденти.

        Для визначення джерел небезпек і оцінювання ризиків створюється комісія. У процесі її роботи беруть участь працівники, зайняті на досліджуваних робочих місцях. Його аналіз визначає значимість цієї небезпеки щодо можливого завдання шкоди, ушкодження здоров’я тощо.

       Для оцінювання ризиків використовуються різноманітні методики. На підставі даних оцінювання ризиків керівники підрозділів розробляють заходи з управління ризиками.

​

       Документація з охорони праці, що ведеться у навчальному закладі

​

        Насамперед наводиться перелік документів за профілем діяльності. Хоча деякі документи є спільного створення й застосування з іншими службами, проте у всіх випадках передбачається організація роботи з кадрами.

       Документація із забезпечення охорони праці:

• правила внутрішнього трудового розпорядку;

• колективний договір;

• посадові інструкції працівників з обов’язками, правами й відповідальністю з охорони праці;

• трудові договори;

• графіки щорічних основних і додаткових відпусток;

• документи медичних оглядів;

• документи з контролю за з додержанням установленого режиму праці;

• обліку фактично відпрацьованого часу працівниками;

• документи з організації робіт у нічний час, надурочних робіт;

• навчальні плани і програми навчання з питань охорони праці, підготовки працівників робітничих професій, перепідготовки,набуття другої професії, підвищення кваліфікації;

• план підготовки, перепідготовки та атестації персоналу, який обслуговує устаткування підвищеної небезпеки;

• накази про стажування працівників;

• накази про допуск працівників до самостійної роботи.

        Специфічна документація СУОП:

• документально оформлена політика керівництва закладу з охорони праці;

• положення про СУОП у навчальному закладі;

• положення про виробничі підрозділи і посадові інструкції ( з відображенням умов взаємодії фахівців, керівників підрозділів зі службою охорони праці);

• положення про службу з охорони праці у навчальному закладі;

• положення про комісію з питань охорони праці та положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці (якщо відсутня профспілкова організація);

• протоколи засідань комісії з перевірки знань з питань охорони праці;

• перелік посадових осіб, які проходять навчання й перевірку знань з питань охорони праці;

• журнал реєстрації вступного інструктажу з охорони праці;

• документи ідентифікації небезпек і оцінювання ризиків;

• матеріали анкетування щодо виявлення потенційних небезпек.

        Засоби ефективного управління охороною праці

        Загальновідомо, що профілактика травматизму, захворюваності, аварійності набагато дешевша за ліквідацію їхніх негативних наслідків. Серед поки що мало застосовуваних, але перспективних є економічні методи управління охороною праці.

         Чи не головною перешкодою належного застосування економічних методів управління є віддаленість результатів від моменту вкладення коштів у профілактику. Порівняно легко розрахувати витрати на заходи з охорони праці, ніж визначити економічний ефект від цього.

          Найчастіше як приклади таких методів наводять:

• поліпшення здоров’я;

• скорочення кількості нещасних випадків, а відповідно й пов’язаних витрат;

• загальне скорочення суми збитків;

• скорочення виробничих витрат;

• підвищення продуктивності праці.

​

         Аналізуючи й плануючи щорічні витрати на охорону праці, їх доцільно згрупувати за категоріями:

• впровадження заходів, спрямованих на поліпшення умов праці та підвищення її безпеки;

• пільги й компенсації у зв’язку з несприятливими умовами праці;

• відшкодування втрат від наслідків впливу шкідливих і небезпечних умов праці на працівників.

• Проте не варто все зводити до грошей. Заходи з охорони праці не потрібно розглядати з тих самих позицій, що й орієнтовану на прибуток діяльності. Та й узагалі, економічним розрахункам не піддаються людські жертви через втрату працездатності та передчасну смерть. Тому у світі утвердилося поняття соціально відповідального бізнесу, що він і надалі розвивається успішно.

         Чи можливо визначити ефективність   управління охороною праці?

         Ефективність управління охороною праці визначають як ефективність функціонування СУОП. Для цього існують різноманітні методики, які базуються на визначенні впливів на рівень безпеки, як от: професійного добору працівників, навчання з питань охорони праці, безпечного стану устаткування, безпечного стану будівель і споруд, санітарно-гігієнічних умов праці, наявності й застосування засобів індивідуального й колективного захисту, режимів праці й відпочинку, лікувально-профілактичного обслуговування працівників. Застосовується система коефіцієнтів, що враховують порушення функцій СУОП, і визначається стан додержання вимог безпеки праці.

        Існує поняття «культура безпеки». Як воно співвідноситься  з управлінням охороною праці?

       Термін «культура безпеки» введено Міжнародною консультативною групою з ядерної безпеки в 1986 році під час розгляду причин і наслідків Чорнобильської катастрофи. Культура охорони праці означає гарантування на всіх рівнях права на безпечні й здорові умови праці, активну участь держави (уряду), роботодавців і працівників у цьому гарантуванні через чітко сформульовану систему прав, обов’язків і сфер відповідальності, де принцип запобігання має найвищий пріоритет.

       Сподіваюсь, що зазначена інформація допоможе учасникам семінару зрозуміти, що таке система управління охороною праці, з чого вона складається, як функціонує, хто нею управляє і які існують методи її вдосконалення.

Інформацію підготував інженер з охорони праці ДНЗ «ЗПЛЗТ» Пересипкін В.М. Для підготовки матеріалу був використаний сайт www.kadrovik.ua